Впродовж століть людство навчилось розділяти естетику на певні моделі. Основною проблемою є гармонія природи та світу. В так званих законах краси, шукаючи якесь підгрунтя, можна співставити з антиподом потворного, яке у більшості викликає обурення, дисгармонію.
Але зараз усі ці естетичні канони втратили свою актуальність, кордони розмиті, все зіпсовано надмірною естетичністю. Усе якесь неживе, штучного походження, з надмірною часткою брехні, як у об’єктах так і у словах.
Прагнення до гармонійності у повсякденному житті це звична справа, усе як під лінійку, без хаосу, пристрасті та бунту.
Чому б не поламати стереотипи, а спробувати те, що здається абсурдом, і зробити його нормою, надати іншого змісту і не шукати в цьому сенсу.